Багатство народу не продається
Добавлено: 29th Май, 2009.
Давно звернув увагу на певну тематичну зацикленість у публічних виступах нашого Президента. Якщо Віктор Андрійович виступає за кордоном, то обов’язково нагадує про бажання України інтегруватись до європейських і трансатлантичних структур. При цьому створюється таке враження, що наша країна, так би мовити, уже ніби й «дозріла», аби стати членом Євросоюзу чи НАТО, а ось керівництво цих структур, бачте, не розуміє того або не хоче розуміти.
Насправді це далеко не так, адже отримати членство у когорті цивілізованих — це не придбати квиток на авіарейс до Брюсселя чи Вашингтона. Я, наприклад, нічого поганого не бачу в тому, аби наша країна перебувала серед розвинутих держав світу. Проте тут одного бажання, навіть і президентського, явно замало. Потрібна велика робота у плані підготовки.
А от коли наш глава держави виголошує «домашні» промови, то майже не обходиться без того, аби не покритикувати уряд, а то й самого його керівника Юлію Тимошенко, чи не згадати про Голодомор 1932-1933 років. Останнім же часом Віктор Андрійович усе наполегливіше намагається доводити своїй нації, що настав час зробити товаром землю.
Право продавати єдине і найдорожче надбання усього українського народу мене відверто лякає. Я уже на власні очі бачу, що вийшло з того, як колись державне майно стало власністю окремих осіб. Продані могутні й потужні промислові підприємства, споруджені руками мільйонів. На кого вони тепер працюють? Куди йде виготовлена продукція? Замість того, аби поповнювати державну казну від податкових відрахувань, господарі-олігархи поповнюють свої кишені.
Я уважно слідкую за матеріалами у засобах масової інформації з приводу запровадження так званого ринку землі. Переважна більшість фахівців, відомих у минулому господарників, висловлюються проти того, аби землю перетворити на товар.
Ось переді мною Заява «Українського блоку» щодо Указу Президента України в частині скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Автори його — народні депутати, державні діячі, військові, фахівці агропромислового комплексу — не на жарт стривожені дорученням Президента України Кабміну «вжити заходів щодо невідкладного скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення». Вони б’ють на сполох: продаж сільгоспземель — злочин перед народом!
«Український блок», зазначається у Заяві, виступає категорично і послідовно проти перетворення земель сільськогосподарського призначення на товар та їх вільного продажу... Перетворення землі на товар стане початком національної катастрофи для української нації і держави. Це точка, з якої Україна покотиться у прірву...».
Однак ніякі найвагоміші застереження і науковців, і експертів, і фахівців поки що не діють на нашого Президента. У питанні «земля — товар» він непохитний. Ось і під час всеукраїнської наради з питань фінансової ситуації в АПК і тваринницькій галузі зокрема, глава держави, так би мовити, правив своєї: потрібно негайно запроваджувати ринок землі. Аргументи переконливі — мовляв, у всьому світі він існує, а в Україні справа до цього ніяк не може дійти. Говорив про це Віктор Андрійович досить пристрасно балансуючи на межі гумору та іронії.
Хто ж, на переконання Президента, перешкоджає цьому процесові? Виявляється — «червоні барони», які оголошують мораторій на продаж землі. Це, напевно, опозиціонери у Верховній Раді. Отож глава держави переконаний, що саме через те, що в Україні досі не створено ринку землі, українські селяни стали кріпаками.
Так і хочеться увійти в полеміку з Віктором Анд-рійовичем з приводу його сентенції. Українські селяни, на мою думку, стали «кріпаками» в умовах незалежності не через те, що земля досі не купується та не продається. Їх такими зробила нова влада, яка спромоглася зруйнувати добротні колективні господарства і таким чином позбавити сільське населення надійної участі в трудовій активності, як це було раніше. Колишній колгоспник по суті виявився «викинутим на вулицю», залишився без роботи. Сельчани подалися заробляти гроші до столичних заможних людей, інша частина відірвалась від рідних місць, кинувшись шукати свого щастя за кордоном. Село, земля втратили своїх трудівників, пішов процес занепаду. Славетні на весь світ українські чорноземи засіялися дикою травою, на місцях колишніх тваринницьких комплексів — руїни, поголів’я ВРХ скорочується посиленими темпами...
Такі реалії сучасного господарювання на землі, про які, переконаний, не може не знати глава держави. Не думаю, що знає він і про те, що як тільки буде скасовано мораторій на продаж землі (найдорожчого, що є у нашого народу), вона перейде в руки товстосумів, не виключено що і закордонних. Ось тоді й справді українці стануть кріпаками.
«Замість бездумного запровадження ринку землі, державна політика повинна бути націлена на здійснення широкомасштабних реформ у сільському господарстві, спрямованих на перетворення його у високопродуктивну, високоприбуткову, багатопрофільну галузь, здатну наповнити внутрішній ринок високоякісними продуктами харчування, а також на суворий контроль за цільовим використанням сільськогосподарських угідь, збереження земель та дієві санкції до порушників встановлених правил», — читаємо у Заяві «Українського банку» щодо Указу Президента.
З такими думками важко не погодитися, як і з тим, що українська земля — багатство, яке належало і завжди буде належати всьому українському народові. А багатство народу не продається!
Є.КУЗЯ.
Вернуться на главную страницу или перейти в раздел: На теми дня
