Маємо те, що маємо…
Добавлено: 4th Февраль, 2009.
Свої думки про підсумки так званої українсько-російської газової «війни» я хочу розпочати словами, які належать першому Президенту України: «Маємо те, що маємо...». І одразу ж додаю від себе: а якщо бажалося більшого, тоді потрібно було нашому найвищому керівництву, як мовиться, не сидіти, склавши руки, а ще наприкінці минулого літа шукати гроші, аби погасити борги перед «Газпромом» за спожите блакитне паливо і налагоджувати з ним та урядом Росії ділові стосунки. А то, певно, наші високопосадовці сподівалися на те, що, мовляв, якось воно буде: чи то заборгованість самоліквідується, чи то ціна на газ залишиться старою...
Не вийшло! У попередні рази якось нам сходило з рук. Цього разу — ні! А взагалі, нашим державним очільникам варто було б поводити себе з керівництвом північної сусідки більш виваженіше і дипломатичніше. А головне — послідовно. Адже тепер усім стало зрозуміло, що суть конфлікту не в боргах. Гроші вже були переказані, як повідомляли наші чиновники, ще наприкінці минулого року, а протистояння тривало аж до двадцятих чисел цьогорічного січня.
Впадає у вічі одна характерна риса наших високопосадовців — демонструвати перед російською стороною свою незалежність. Ні! Поки що ми з багатьох чинників залежимо від Росії. І це потрібно враховувати. Україна на сьогодні, на жаль, ніяк не спроможна диктувати цій сусідній державі будь-які свої умови. Отже, потрібно якнайшвидше шукати розумні компроміси, послідовно і наполегливо відстоювати національні інтереси, а не створювати передумови для конфронтації та різноманітних прецедентів.
На моє переконання, підписані газові домовленості між обома державами — це результат, на який ми заслужили. Хоча ще раз повторюю: аби він був кращим, варто було про це подбати значно раніше, а не тоді, коли у нашій газовій транспортній системі протягом понад двох тижнів «гуляв вітер». Але найголовніший підсумок домовленостей це те, що російський газ пішов як до українських споживачів, так і до країн Європи.
Звичайно, запропонована нам російською стороною ціна на блакитне паливо є своєрідним фактом диктаторських проявів з боку газового монополіста — «Газпрому», хоча усім відомо, хто, так би мовити, стоїть за його спиною і хто намагався у такий спосіб покарати Україну. І за що саме.
З іншого боку очевидна неспроможність української сторони скористатися своїми перевагами як головного транспортера енергоресурсів до Європи. Судіть самі: якщо ціна на російське блакитне паливо суттєво підскочила і наблизилася до ринкової, то тарифи на його транспортування до країн Євросоюзу, на диво, залишилися на рівні минулого року. І при цьому ми ще сміємо говорити, що підписання газових контрактів з Російською Федерацією є для нас «унікальним фактором», якоюсь, даруйте, «перемогою»!? Це справжнісінький диктат, шантаж з боку не лише «Газпрому», а й кремлівського керівництва.
А тепер погляньмо на саму формулу ціни. На кордоні з Росією вона одна, а далі, як я зрозумів, — як забажається нашим чиновникам. Крім того, базовою для України визначена ціна 450 доларів за одну тисячу кубометрів. Потім, мовляв, російське блакитне паливо дешевшатиме поквартально і середньорічна ціна його має становити 228,8 долара.
А чому вона дешевшатиме для України у наступних кварталах? Що впливатиме на цінову політику? Можливо, те, що сьогодні існує світова тенденція падіння цін на нафтопродукти? А що буде, якщо ціни знову підскочать? Почуємо від нашої влади традиційне: «Хотіли, щоб було якнайкраще, але не вдалося...».
І, нарешті, серйозним викликом для нас, згідно з контрактом, тепер стали суворі умови сплати за спожитий газ, у які поставила Україну російська сторона. Йдеться про вчасні розрахунки за спожите блакитне паливо. У іншому випадку нас чекатимуть штрафні санкції.
А звідси випливає логічний підсумок: Росія таки зуміла нав’язати Україні свої контрактні умови, продемонструвати сильну руку газового монополіста. Сьогодні чимало експертів схильні вважати, що ці умови є відвертим нехтуванням України, як головного транспортера російських енергоресурсів до Європи. При цьому додають: все було б по-іншому, якби у нашій країні суспільно-політична обстановка відзначалася стабільністю, а між гілками влади панувало взаєморозуміння, бажання конструктивно працювати на благо нації.
О.ШУГАЙ.
Вернуться на главную страницу или перейти в раздел: На теми дня