«Підводні рифи» демократичної коаліції
Добавлено: 3rd Январь, 2009. 
...А таки було повірилося, що нарешті у наших парламентарів, як мовиться, здоровий глузд узяв гору! Після тривалих напружених домовленостей, відколи прозвучало повідомлення новообораного Голови Верховної Ради Володимира Литвина про створення нової коаліції, коаліційну угоду було підписано.
Інтрига полягає в тому, що в партійних лавах НУ-НС виникли суттєві непорозуміння: частина депутатів виявили бажання приєднатися до «бютівців» та «литвинівців», склавши таким чином коаліційну більшість у парламенті, а палкі прихильники Президента Віктора Ющенка були проти цього. Прикметно, що на спеціальному засіданні фракції НУ-НС, яке тривало кілька годин, з цього питання точилися досить жаркі дебати, які завершилися розколом: голова фракції В’ячеслав Кириленко та його заступник Роман Зварич на знак протесту подали у відставку. Проте 36 «нашоукраїнців» з 71 поставили свої підписи під коаліційною угодою. Це зробили, зокрема, представники НУ-НС Тарасюк, Стретович, Кармазін, Куликов, Новиков, Катеринчук, Костенко.
Отже, годилося б полегшено зітхнути: коаліцію маємо, тепер прийматимуться доленосні для нашої країни, суспільства закопроекти. Проте у нової, так званої, демократичної більшості все чіткіше починають окреслюватися «підводні рифи». І один з досить небезпечних — відсутність необхідної кількості голосів (226), необхідної для прийняття відповідних рішень. Поки що є 212.
З цього приводу Віктор Ющенко заявив, що юридично коаліція відсутня, а представник Президента у Верховній Раді П.Олійник висловив своє застереження: «Я переконаний, що парламентаріям вистачить здорового глузду не творити норми (регламенту), з якої можливо організувати коаліцію, не маючи 226 голосів. Бо це призведе до корупції при голосуванні».
«Бютівців», схоже, така ситуація не дуже хвилює. Вони переконують, що підписи конкретних 226 і більше голосів для створення коаліції не потрібні, мовляв, вистачить і 212. Тим більше, коли мова йтиме про важливі законопроекти (а сьогодні це подолання наслідків світової фінансової кризи), то навряд чи хтось наважиться їх не підтримати. «Хтось» — це явно розрахунок на голоси з опозиційних таборів: «регіоналів» та комуністів. І не лише. Приміром, за словами «нашоукраїнця» Юрія Кармазіна, хоча підписалися й не всі, однак за коаліційні рішення НУ-НС голосуватиме у повному складі. Але ж цього не сталося, коли голосували за Держбюджет-2009. Його прийняли завдяки 4-ом голосам регіоналів, а не нашоукраїнців.
Напевно, не варто бути великим політиком чи політичним експертом, аби збагнути, з огляду на подібні сентенції, що щось воно трохи не так. Якщо приміром, вірити Ю.Кармазіну, що фракція НУ-НС, так би мовити, у повному складі голосуватиме за коаліційні рішення, то що стояло на перешкоді усім партійцям так само у повному складі підписати угоду?
Це саме стосується й КПУ з огляду на заяву одного з її керівників А.Мартинюка: мовляв, кому-ністи голосуватимуть лише за ті коаліційні пропозиції, які відповідатимуть програмним засадам КПУ. А за словами Мартинюка, фракція проголосувала за Волоимира Литвина лише для того, аби запрацював парламент... Але ж «регіонали» також не проти того, щоб працював парламент.
Ось і виходить: кого не послухай — усі мислять логічно, ніби на користь держави, суспільства. А на ділі — одні протиріччя і суперечності. А це, на мою думку, тому, що нашим політикам дуже бракує виваженості, бажання поставити суспільні інтереси вище власних амбіцій. І що найбільше вражає — кричуща непослідовність.
Усі, хто уважно спостерігають за тим, що сьогодні відбувається у нашому політикумі, не могли не звернути уваги на слова Президента Віктора Ющенка, сказані раніше про те, що його влаштовує будь-яка коаліція, аби лише парламент був дієздатним. Та ось коли коаліційна більшість уже існує, Віктор Андрійович заявив, що у такому форматі її не сприймає.
Далі. Наш Президент сьогодні неначе уже не сприймає позачергових виборів, як вихід з парламентської кризи. Однак заявляє, що Держбюджет на 2009 рік не підпише, якщо у ньому не будуть закладені кошти на позачергові вибори.
Через певну непослідовність, за оцінками російських експертів, похитнулася довіра крем-лівського керівництва і до Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Як випливає із повідомлень засобів масової інформації, офіційна Москва велику ставку робила на коаліцію у складі ПР та БЮТ, що стало б, на їхню думку, надійним підспір’ям для стабілізації українсько-російських відносин. Але, як засвідчує український політолог Андрій Дорошенко, Ю.Тимошенко вибрала авантюру.
На думку російського політичного оглядача А.Шихмана «політичні віражі» українського прем’єра полягають в тому, що вона нібито після зустрічі у Кремлі змінила свою позицію на 180 градусів. Їй роблять закиди на рахунок того, що Юлія Володимирівна тепер відстоює українські прагнення до НАТО, так би мовити, «обновила» свої погляди з приводу визначення статусу воїнів УПА та перебування у Севастополі ро-сійського військового Чорноморського флоту.
Один з французьких політичних експертів (на жаль, я не запам’ятав його прізвища) висловив своє припущення, що Україну, з усіх країн східної Європи, найтяжче уразить світова фінансова криза, тому що наша країна має надзвичайну низьку платіжну спроможність. А ще тому, що у нашій державі наявна суспільно-політична нестабільність.
Цим словам важко заперечити, бо своєю по-літичною нестабільністю ми ось уже який час просто дивуємо світ. Суцільна ворожнеча між колишніми партнерами по Майдану, свідомо сплановані махінації навколо девальвації гривні, відверті погрози опозиції...
А й справді, що чекає наш парламент, Україну у 2009 році? Важко сказати. Бо оптимізму не надто багато, але віриться, що переможе здоровий глузд. Усі разом долатимемо кризу, працюватимемо на країну і наш народ.
Вернуться на главную страницу или перейти в раздел: Україна
