Великі витрати малої зарплати
Добавлено: 21st Октябрь, 2008.
Час нині нелегкий, адже ціни зростають щодня. Одна справа, коли дорожчають меблі, побутова техніка, автомобілі. Їх ми не купуємо кожен день. Зовсім інше, коли дорожчають продукти, підвищуються ціни на послуги і комунальні платежі. Тут можна і засумувати. Як же живуть шепетівчани при нинішніх цінах і зарплатах? Це ми з’ясували під час опитування.
Неля Петрівна Красова, 57 років, касир:
— Нормально живемо. Ми з чоловіком на пенсії, проте обоє працюємо. Звичайно, не дуже приємно дізнаватися про підвищення цін на продукти. Я виходжу із цієї ситуації таким чином — купую трохи менше. А готую більше борщів, супів, запіканок. Загалом, їсти є що, є у що одягнутися. Як би там не було, ми все одно заощаджуємо з чоловіком, щоб до доньки і внучки йти не з порожніми руками.
Наталя Анатоліївна Стельмах, 40 років, бухгалтер:
— У нашій сім’ї цього року двоє студентів. Проте жалітися не стану, адже давно помітила, що якщо будеш говорити, що тобі погано, то так воно і буде.
На навчання відправляли дітей всією сім’єю: моя мама дала трохи грошей, свекруха, сестра. Отож бідкатися немає на що. Ми з чоловіком залишилися удвох, тому готую трохи менше, ніж зазвичай. Щодо нового одягу не переймаюся, бо не це нині основне. Головні свої інвестиції я вклала в дуже надійну сферу — в освіту дітей.
Валентина Юзькова, 26 років, комірник:
— Скажу відверто: це не життя, а фільм жахів. Щодня змінюються ціни на продукти. Приходиш купувати 1 кг стегенець, а береш тільки 800 грамів. Нічого спланувати не можна, бо все нестабільне. Дивуюся, як виживають ті, хто вчить дітей у вузах. Взагалі, як можна прожити на таку зарплату? Як можна платити за комунальні послуги? Від чогось обов’язково треба відмовитись. Жити стало важко.
Степан Шевчук, 30 років, військовослужбовець:
— Знаєте, так і кортить кинути нашій владі під ноги ці зарплати. Спочатку рекламували службу за контрактом, а зараз нехай би спробували вижити на цю зарплату. Це ж просто відверте знущання! Ми з дружиною платимо тільки за квартиру (обоє з Житомирщини) 500 гривень, крім того за світло і телефон. Дружина перебуває у декретній відпустці по догляду за півторарічною донечкою. Тому без допомоги наших батьків ми б не змогли нормально харчуватися, а наша донечка не бачила б фруктів, іграшок. Одягають і взувають нас також батьки. От тільки вони вже немолоді, і ми з острахом думаємо, що може бути завтра.
Юлія Морозова, 21 рік, молода мама:
— В тому, що ціни зростають, приємного мало. Проте вся наша сім’я — і чоловік, і його батьки — намагаються, щоб наш синочок Дмитрик мав усе необхідне.
Стараємося усе купувати тільки на ринку: домашні яйця, творог, сметану, курей, кролів. Адже нині у продуктах дуже багато «хімії». Нещодавно бачила передачу по телевізору, де говорилось, що у молоці немає молока. Тому не купую синові йогуртів, сирків тощо.
Я живу в родині чоловіка, про мене піклуються і тому я не відчуваю нестачі грошей. Хоча покупку автомобіля нам довелося відкласти. До речі, чоловікові батьки мають свій бізнес і трудяться з ранку до ночі. Цілком очевидно, що на власні кошти ми б не прожили.
Вернуться на главную страницу или перейти в раздел: Економіка