Вони нас «битимуть» цінами, а ми їх — тарифами?
Добавлено: 11th Декабрь, 2008. 
Правду кажуть: коли про лихо часто згадувати, то тим самим його можна накликати. За аналогією: коли, приміром, про російську загрозу постійно говорити, то вона може з’явитися...
Не знаю, як в інших галузях, а стосовно газової — факт очевидний. Все немов за заготовленим сценарієм: з наближенням кінця року північна сусідка вкотре підносить Україні газові «сюрпризи». Думалося: може, цього року минеться? Аж ніяк!
Де тонко, там завжди рветься. А газова «ниточка» у клубочку відносин між обома державами останнім часом стала настільки тонкою, що їй тільки те й залишається, щоб розриватися. Переважна більшість фа-хівців, та й найвище керівництво держави також у систематичних газових напруженнях вбачають політичний підтекст. Мовляв, офіційній Москві явно не подобаються євроатлантичні прагнення нашої країни, те, що вона у різних питаннях під час взаємних домовленостей намагається відстоювати національні інтереси.
І не лише. На мою думку, нашим міністерським чиновникам, політикам належало б проявити толерантність, політичну далекогляд-ність та послідовність. Рідко коли вони, перебуваючи за кордоном, утримуються, аби, як то кажуть, не зачепити свою північну сусідку. Надмірне подейкування про НАТО, вступ до якого, на їхню думку, просто невідворотний, постійне нагадування про голодомор, як геноцид Російської імперії проти українського народу, пекуча для росіян тема перебування на нашій території Чорноморського флоту РФ — це своєрідні подразники негативних емоцій у кремлівського керівництва, які повертаються до нас своєрідним бумерангом неприємностей. А якщо сюди додати справжню антиросійську істерію окремих радикально налаштованих високопосадовців та засобів масової інформації з приводу серпневого військового конфлікту на Кавказі, до якого були причетні Збройні сили Російської Федерації, тоді стане зрозумілим, чому у відносинах між офіційним Києвом та офіційною Москвою стільки проблем.
Навіщо далеко ходити: Володимир Путін відверто висловився про неминучість ускладнень у сфері газових відносин між обома країнами, якщо буде доведено, що українська зброя, так би мовити, «воювала» на боці Грузії. Ось вам і всі відповіді на болючі для нас запитання.
Але при цьому всьому вражає відверта непослідовність, а то й, пробачте, певна непорядність «наших», їхнє прагнення завести у газові «лабіринти» не лише своїх опонентів, а й українську громадськість стосовно накопичення боргів. Спочатку все підносилося так, ніби на газовому ринку з Росією у нас повний ажур. Ще не так давно глава Кабміну Юлія Тимошенко констатувала, що з керівництвом «Газпрому» вдалося налагодити хороші контакти і що, мовляв, ніяких проблем у забезпеченні України блакитним паливом російського походження немає. Тоді про заборгованість ніхто й не заїкався. І як грім серед ясного неба: «Газпром» озвучує заяву з приводу прямих поставок в Україну газу. Виявляється, ніяких поставок не буде, доки українська сторона не погасить заборгованість!
Отже, заборгованість таки мала місце, коли навіть Президент Віктор Ющенко вирішив втрутитися у ситуацію, визначивши уряду термін для ліквідації українських боргів в оплаті за спожитий російський газ.
І почалися перепалки, певні недомовки та замовчування. Юлія Тимошенко на президентське розпорядження відповіла, що, мовляв, боргів немає, а пізніше керівник НАК «Нафтогаз України» О.Дубина озвучив категоричність росіян: розрахуватися негайно! І тут же забідкався: а де взяти гроші, оскільки маємо суцільні заборгованості, особливо в секторі промисловості? Трохи пізніше цей самий чиновник, виявляючи своє відверте прагнення здійснити певні розрахунки, заявив керівникам «Газпрому» про відсутність необхідної валюти — доларів. І все-таки, як кажуть, коли добряче припекло, то якась дещиця таки знайшлася: Україна переказала до Москви перший транш погашення, що, за словами офіційного представника «Газпрому» С.Купріянова, відкриває шлях для подальших переговорів.
Одначе, як свідчить реальність, ці переговори, образно кажучи, то «газують», то гальмують. Відчувається, що проблему вирішують не однодумці, а відверті опоненти. Крім того, росіяни несподівано підкинули українській стороні ініціативу: зарахувати Україні авансом проплати за транзит росій-ського газу до Європи у наступному році. Ніби й «допомога» нам. Однак українські чиновники вбачають у цьому «дружньому жесті» північної сусідки не що інше, як привід до того, щоб позбавити нас можливості підняття вартості транзиту блакитного палива з Росії нашою територією. На цей рахунок О.Дубина висловився таким чином: мовляв, якщо вони нас «битимуть» ціною, то ми їх — тарифом на транзит. І що виходить: переговори можуть знову зайти в глухий кут? Але, якщо відверто, то навряд чи від них нам можна чекати чогось хорошого.
До цього схиляє заява посла Ро-сійської Федерації в Україні В.Черномирдіна: «Не платиш — тоді не бери! Іншого не може бути. Вже минули ті часи, коли все робилося по-іншому. Чотири роки чується одне й те ж: «Почекайте, продовжіть...». Вже так не буде».
Так, минули ті часи... Колись і з проплатою не виникало проблем, колись і ціна на газ була іншою. Росіяни запевняють, що подібного вже не буде. І озвучують для України цифру — 400 доларів за одну тисячу кубометрів! Але чого нам так перейматися, коли, за словами керівника «Нафтогазу України» О.Дубини, у відповідь Україна може вдарити неприязного «газового» сусіда підвищеними тарифами за український транзит російського бла-китного палива. Звісно, чиновникам нічого перейматися, але не нашим пересічним співвітчизникам, які з острахом очікують на підвищення в оплаті за користування газом.
Втім, все може статися й по-іншому. Адже, на думку деяких наших експертів, на російсько-українському газовому ринку ціноутворення йде гра: нас, мовляв, лякають високою ціною. Та ось у критичний момент хтось із впливових українців терміново їде до Росії, і ми отримуємо пристойну для себе ціну. А той «впливовий» — додаткові очки до свого політичного рейтингу.
І таке може статися! Адже не забуваймо, що ми на порозі парламент-ських перевиборів і президентських виборів, коли в хід йдуть різноманітні, навіть найнепередбачуваніші, технології впливу на настрої електорату.
Вернуться на главную страницу или перейти в раздел: Україна