Євросоюз обіцяє, а Росія погрожує…
Добавлено: 1st Апрель, 2009. ...Отже, незабаром матимемо сучасну газотранспортну систему (ГТС). Допомогти здійснити її, так би мовити, євроремонт обіцяють нам чиновники Євросоюзу. Саме цій меті — модернізувати українську «газову трубу», якою з Росії до споживачів Європи постачається блакитне паливо — була присвячена інвестиційна конференція за участю керівництва Європейського Союзу в Брюсселі. Її логічним завершенням став договірний документ — декларація, згідно з якою Україна розраховуватиме на допомогу західних інвесторів.
Не без натяків на іронію хочеться сказати, що за такий поворот у вирішенні даної проблеми варто завдячити саме їй, нашій північній сусідці, яка цьогорічної зими добряче налякала комфортну Європу, перекривши свій газовий вентиль у західноєвропейському напрямку, давши таким чином зрозуміти, хто є хто.
Забідкалася, було, і Україна, адже і вона на певний час була позбавлена російського блакитного палива, не мала певної визначеності у газових відносинах на перспективу. Довелось, як кажуть, кликати на допомогу Євросоюз. Важко сказати, чим могли і чим зарадили європейські експерти, які прибули до нас. Однак, на моє переконання, про себе вони потурбувалися заздалегідь: і домоглися, аби подача російського газу в Європу відновилася, і, побачивши морально й фізично застаріле обладнання українського газотранспортного господарства зразка «радянської епохи», змусили керівництво України зробити певні висновки і закликали навести порядок.
Втім, знаючи, напевно, нашу спроможність оперативно виконувати будь-які розпорядження, навіть і на міжнародному рівні, а ще більше — наші можливості у розпал світової фінансової кризи, європейська спільнота збагнула, що в даному випадку без її участі аж ніяк не обійтися. І вирішили не гаяти часу, а «готувати санки» до наступної газової зими уже у березні.
Конференція у Брюсселі, за повідомленням засобів масової інформації, мала помітний резонанс, участь у ній взяли кілька сотень учасників, у тому числі й представники фінансових кіл. За підсумками цього знакового міжнародного заходу було підписано декларацію, під якою з української сторони свій підпис поставила Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Згідно з даним документом, на реконструкцію вітчизняної газотранспортної системи (а іншими словами, приведення її до стандартів Євросоюзу) планується залучити близько трьох мільярдів доларів. Ці кошти необхідні на заміну морально і фізично застарілого обладнання, ремонт лінійної частини трубопроводів, спорудження нових газовимірювальних станцій тощо.
Те, що сталося у Брюсселі 23 березня, Президент Віктор Ющенко розцінив, як черговий крок у зміцненні партнерства між нашою країною та євроспільнотою, крок до стабілізації на європейському газовому ринку, відзначивши, зокрема, що модернізація, про яку йде мова, — економічно вигідний проект. А керівник уряду Юлія Тимошенко оголосила це своєрідною перемогою.
Емоційну українську риторику чиновники Євросоюзу сприйняли стримано, а ось російська делегація, образно кажучи, грюкнула спочатку стільцями, а відтак і дверима зали, де проходила конференція. «Нам не цікаво те, що буде далі. І так усе ясно... Нам шкода, що Україну втягнули у європейські розборки», — цими словами заступник голови правління ВАТ «Газпром» Валерій Голуб’єв виправдав поведінку членів російської делегації, які покинули конференцію.
Несподіваний демарш росіян під час такого важливого заходу європейського рівня — своєрідна ложка дьогтю в бочку меду. Отож можливий черговий виток у загостренні відносин між Росією та Євросоюзом з одного боку і Росією та Україною — з іншого. На підтвердження цього хочеться згадати заяви спочатку прем’єр-міністра Володимира Путіна, а потім і президента Дмитра Медведєва, у яких міститься погроза переглянути газові домовленості з Євросоюзом та нашою країною, а також підвищити ціни на блакитне паливо.
Позицію росіян почасти зрозуміти не важко: один з ключових виробників газу для європейської цивілізації намагається зміцнити своє становище як газового монополіста, прагне більшого доступу до українських газопроводів, а отже, бажає бути затребуваним українською стороною у здійсненні модернізації вітчизняної ГТС. І навряд чи їх влаштовує побажання Віктора Ющенка, щоб Україна увійшла в європейський енергетичний простір.
Зрештою, слова Віктора Андрійовича про можливе приєднання нашої країни до Договору про спільний європейський енергетичний простір дратує не лише офіційний Кремль, а й насторожує окремих вітчизняних експертів, особливо опозиціонерів. «За наміром включити ГТС України у європейську систему приховується її продаж, — запідозрює народний депутат від КПУ О.Царков. — Ніхто просто так її включати не буде». Він переконаний, що все це спрямовано проти Росії і може призвести до втрати нашою країною транзиту, а згодом і до розриву відносин із «Газпромом».
На тлі обурення кремлівського керівництва, яке переконане, що між Києвом і Брюсселем існує змова проти Москви і що міжнародна інвести-ційна конференція зігнорувала російську сторону, як ключового постачальника газу до Європи, залунали щирі запевнення українського керівництва у тому, що декларація, як підсумковий документ інвестиційної конференції, чітко фіксує, що газотранспортна система України є і залишається, згідно з діючими законами в Україні, державною власністю. Ні у кого ніяких сумнівів не викликав би цей факт, якби оті «закони в Україні» були справжніми законами, схожими на ті, які діють у цивілізованому суспільстві, які слугують переважній більшості українців, а не захищають інтереси заможних.
Досить мудро висловився з приводу непорозумінь Росії і Євросоюзу щодо проблем модернізації українського газотранспортного господарства Голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Він переконаний, що подібні заходи мають відбуватися за обов’язковою участю трьох сторін: постачальника газу, його транспортера та споживача. У даному випадку, підкреслив Литвин, третій важіль (себто постачальник) був відсічений.
І, як наслідок, маємо прогнозовану поведінку росіян, і, як наслідок, — можливе подальше загострення відносин двох держав, яке і так протягом останнього часу завдало чималої шкоди обом народам. Не варто, зауважує спікер українського парламенту, створювати проблеми там, де їх і так вистачає.
Йосип ШУМСЬКИЙ.
Вернуться на главную страницу или перейти в раздел: Україна