Зростання показників, яке нікого не втішає
Добавлено: 25th Март, 2009. Хочу поділитися своїми думками з приводу оприлюднених у засобах масової інформації даних Держкомстату, які з одного боку дедалі більше засмучують і так далеку від соціального оптимізму переважну більшість українців, а з іншого — додають чергову гірку краплю в чашу всенародного невдоволення владою.
Дозволю собі зробити короткий відступ, аби згадати у цьому контексті владу, тієї країни, якої уже немає на карті світу, але яку, поза усяким сумнівом, представники старшого і середнього поколінь нашого населення нині ще згадують, і навіть незлим словом.
Так от, за радянських часів щороку відбувалося зниження цін на продукти харчування, товари промислового виробництва, ліки тощо. Напередодні цієї, справді приємної, акції у пресі радіо, а згодом і по телебаченню до відома людей доносився перелік найменувань всього того, що мало подешевшати. У такий спосіб тоталітарний режим «комуністичної» держави демонстрував і трудящим СРСР, і всьому світо- ві, як він повільно але непохитно піднімав планку соціальних стандартів життя. До того ж, паралельно час від часу зростали зарплати, пенсії, стипендії тощо.
Сьогодні усе навпаки. Складається таке враження, що йде тотальний наступ на якість життя багатомільйонного і багатостраждального українського народу. Але потрібно враховувати, що сьогодні ми живемо в інших умовах, ніж наші співвітчизники кілька десятків років тому. Так, вони мали державу, яка, хоча й недостатньо, а все-таки проявляла турботу про соціальний захист життя населення, поліпшення народного добробуту.
Сьогодні ми стали свідками того, як на наших очах відбулося багатогранне роздержавлення. І те, що колись належало державі, прибрали до своїх рук спритні «новоукраїнці», досить швидко, навіть на подив закордонних соціологів, стали мільярдерами. Вони тепер, так би мовити, правлять балом у суспільстві.
Українські чиновники з їхньою послідовністю у висловлюваннях з того чи іншого приводу, уже, здається, привчили усіх нас до того, щоб не довіряти їхнім словам, або ж сприймати їх навпаки. Пригадується, як тільки минулими роками мали виникати (а справедливіше сказати — створюватися) м’ясна, молочна, бензинова та інші кризи, їм обов’язково передували запевнення наших можновладців, що ніяких підстав для виникнення подібних соціальних викликів немає. І дійсно, їх не було, однак комусь було вигідно штучно створювати проблеми. І їх створювали, і ціни буквально на все в Україні поповзли вгору.
Нині ситуація повторюється, неначе за сценарієм. Нас запевняли, що світова фінансова криза не зашкодить Україні, а сталося навпаки: вона, виявляється, з усіх держав східної Європи завдала найбільше лиха саме нашій країні. Переконували, що українській національній валюті ніякі обвали не загрожують, а тим часом гривню свідомо знецінено перед американським доларом. Майже обіцяли, що ціни на нафтопродукти, з огляду на їхню світову тенденцію до здешевлення, поступово падатимуть, а вони зросли, і за оцінками експертів українські водії сьогодні, переплачують, як мінімум, одну гривню на одному літрі пального.
А тепер давайте, як кажуть, пройдемося даними, опублікованими у березні Держкомстатом, та й спробуємо осмислити зростання показників, яке стало останнім часом уже неприємною нормою, і яке нікого не втішає. Забігаючи наперед скажу: що не візьми — усе дорожчає, скрізь відбувається зростання цін, виняток складають лише мізерні зарплати, пенсії, соціальні виплати переважної більшості населення.
Мене найбільш дивує те, що для обгрунтування зростання, приміром, комунальних послуг, українські посадовці різного рангу придумують, даруйте, справжні нісенітниці, щось на зразок тих, які демонстрували чиновники столичної мерії. Якщо вже й підвищувати, скажімо, ціну на воду, житло та інші послуги, то відповідно мала б зростати і якість.
Але ми, шановні читачі, добре знаємо, яку воду п’ємо, а вона у січні–лютому 2009 року подорожчала на 48,5 відсотка. Усі ми добре знаємо якість утримання та ремонти нашого житла, добре усвідомлюючи, що, у порівнянні з цивілізованим європейським світом, живемо неначе на задвірках. А між тим квартплата з початку року зросла на 38 відсотків, ціна на каналізацію — на 56,7 відсотка, на опалення — на 31,6 відсотка.
А тепер підрахуємо, скільки нещасних гривень залишиться у гаманці злиденного рядового пенсіонера з його пенсією трохи більше 600 гривень, після того, як він справно і вчасно розрахується за те, що п’є неякісну воду, проживає у будинках, у двори та під’їзди яких іноді буває соромно заходити? Не більше їх залишиться і в медичного працівника та працівника культури.
Але, даруйте, квартплата — це ще не все. Ще ж потрібно й харчуватися, пристойно одягатися, придбати щось у помешкання, а можливо, й поправити своє здоров’я та виховувати дітей... З яких джерел, коли, згідно з вищезгаданими повідомленнями Держкомстату, приміром, ціни на предмети домашнього вжитку, побутову техніку в лютому 2009 року до лютого 2008 року зросли на 22,3 відсотка, вартість медичних послуг зросла на 35 відсотків, ціни на транспорт — на 25 відсотків. Ціни у сфері освіти в нинішньому лютому до минулого року зросли на 27,7 відсотка, в тому числі дошкільна початкова освіта подорожчала на 25,7 відсотка, середня — на 25,3 відсотка, вартість вищої освіти збільшилася на 27,6 відсотка?..
Це не весь перелік даних Держкомстату. Є чимало й інших, від яких, образно кажучи, темніє в очах і голова йде обертом. А у підсумку випливають ті самі питання: у якій країні ми живемо, на що дивиться влада, коли відвертій вакханалії у сфері ціноутворення настане кінець?
На жаль, ці запитання залишатимуться суто риторичними, коли замість держави маємо купку олігархів, яка на злиденному житті мільйонів співгромадян примножує свої статки, коли замість того, щоб об’єднуватись, перші особи країни та представники їхніх політичних сил відверто ворогують між собою.
Цікава деталь: під час символічного ефірного мосту «Київ–Бонн», який уже став традиційним, представник німецької сторони висловився досить відверто: «Коли у нас заходить мова про Україну, ми розводимо руками...». На жаль, уже настав час за голову хапатися, коли повести мову про корупцію, казнокрадство, безкомпромісну боротьбу за владу, за переділ сфер впливу, про доступ до фінансових потоків та багато чого іншого.
У тій же Німеччині сьогодні, у розпал світової фінансової кризи, ціни на продукти харчування знижуються. У нас, як ми уже звикли до того, усе навпаки — ціни зростають. У цьому і є найголовніша ознака діяльності українського політикуму — боротьба за владу. А влада, яка існує і хоче утриматися, вирішує сьогодні головне завдання: усіма способами наповнити державну казну, навіть вдаючись до непопулярних методів, які ще більше віддаляють її від свого народу.
Є.ШМОРГУН.
Вернуться на главную страницу или перейти в раздел: На теми дня
